Dreeeeeem brother

my killer,my lover


17:28


Вважаю за справедливе присвятити цей запис людині,яка сьогодні перезавантажила в певній мірі моє сприйняття світу і самої себе.
Лера,це для тебе.
 

я нажаль не така красномовна,коли справа доходить до живого висловлявання думок і емоції.
Цієї ночі я спала доволі таки неспокійно,і хоча яґ чітко пам*ятаю що лягала спати доволі таки з позитивним і милим наспроєм після побажання "солодких снів",хвилин счерез 20 це перетворилось у "жахливе засиання". Якщо по Фрейду,то напевно моє Его заснуло і притупилось,і свою варту взяло Ід,в той час як Суперего,а чорт його знає де було,і  почали згадуватись різноманітні неприємні ситуації які я передивала нещодавно.
Вранці я прокинулась так само тяжко.
За вікном йшов дощ.
Я поставила відклала будильник ще на пів години з думками ,що на практику все одно не потрібно поспішати.
В цей самий момент мене окинула дивне відчуття. Я перенеслась у дитинстко у період осені ,молодшої школи. Тебе будить мама вранці зі словами ,що час підійматись і збиратись до школи. І ти так еаче в тумані поринаєш у ті відчуття "дощ","хмарно","не хочу до школи" і як ти ідеш по вулиці вдягнутий як капусточка у якийсь сарафан шкільний,припустимо зеленого кольору,під яким светрик,чи блуза,а зверзу ще піджачок...о поверх ще й портфель.і чомусь уявляються білі,цупкі колготки і бардові лакові туфельки. І ти ідеш під парасолькою оминаючи калюжі...паралельно у свідомості блимають кадри класу,курточки, і парасольки що звисають з вішалочок і сохнуть ,загальна метушня і похнуре осіннє небо,коли визираєш у вікно...
 

По великому рахунку я вже морально відійшла від того що зробила ,25 чи 26 червня...можна сказати призабула про це,але судячи з усього,неприємно пройшло,але якийсь осод залишився. І у першій половині дня,вся поринута у свої думки,після захоплючий дух розмов про Індію, я зловила себе на думці "так,я відкрита до змін,я готова приймати нове у своє життя,я відкидаю образи,страхи і сором" паралельно згадуюючи похід на арт-пікнік на вихідних. В одній із паралельно ідучих думок відізвалось "якщо ти кажеш  собі що готовий до знім,але не усвідомлюєш до яких саме,це все одно що ні до чого не готовий".....
Паралелі думок то з*єднувались,то знову розходились,але я відчувала,що час настав для чогось нового.

І ось настав момент кооли...я навіть не знаю з чого б почати опис подальшого...хм...я думаю почну з результату...
Абсолютно неочікувано для себе,я отримала ту саму підтримку ,яка мені була настільки необхідна протягом останніх декількох тижнів.
І це відчуття було одночасно прекрасним і ,"душераздирающим"...те відчуття коли тебе розуміють. і напевно найціннишим тут було навть не відчуття розуміння,а порада і впевненість.

НАйважливіше ,що я для себе сьогодні винесла,що треба більше жити для себе,і робити те,чого дійсно хочеться,що приносить задоволення і радість.Ставитись до подій простіше. І сприймати себе таким,не осуджуючи за бажання.  "Бо всі ми люди "(с)
Тішить що молоде покоління стає мудрішим.І що світ все таки з усіма його проблемами і недосконалостями прагне і іде до кращого.

P.S.: насправді ж "віра",це те що завжди було і буде зі мною) Віра і сподівання. Тому я вірю у те,що ти мені побажала.
У майбутньому наші шляхи розійдуться(і пізніше ти дізнаєшся чому) ,але я знаю що у світі є таке маленьке мудре створіннячко з яким у мене завжди будуть пов*язані теплі спогади.)

І так,якщо ти падаєш глибоко-глибоко, на найтемніше дно,але прагнеш звідти вилізти,навіть якщо не знаєш як..-так, ти обов*язкого піднімешся ще вище,ніж був до того.
 


Открыть

0:46


хто б міг подумати ,що колись настане день,що я цілими днями задрочуватиму в ЛоЛ. точно не я)

тим не менш.


Открыть

23:31


рік тому я була щирою і наівною.
зараз я щира і трохи недорозумна ,у значнії мірі менш наівна.
а закоханість взагалі,як я бачу , виносить мозок. . . .
+ порівнюючи теперішній і минулий рік є незначний прогрес.
- йомайо.цілий рік же.


Открыть

0:43


хехе...я не знаю що може бути більш саркастичним і парадоксальним(або я не знаю якими ще більш вичудними словами це можна описати) у моєму житті як розійтись у день закоханих...
мдам...
це страшна хвиля цунамі,яка вбиває тебе у скелю.
я вважаю що мені пощастило напередодні поспілкуватись із бабусею ,яка поділилась досвідом стосунків,і хоч ситуація не та сама,та я її змогла примінити у даному разі і як на мене це було наймудріше рішення.
за 3 місяці подивимось яке насіння було пророщено.


Открыть

22:52


ти посміхаєшся коли тобі весело?

а тоді коли сумно?

кохаю тебе,але не можу зараз посміхнутись.


Открыть

00:35


я відчуваю ,що втомилась
і мене усе дратує...хоча б те,що вже 00:35,що я не відчуваю  себе бадьоро,що немає тої чистої радості.
на мене наче б то світись сонце,але його теплі світлі промені зустрічає на своєму шляху якась напівпрозора вуаль,і з кожним днем "недосонце" накопичується .і я по трохи зав*ядаю

я вже бачу,що те що я зараз роблю - ні що інше як надмірна концентрація на своїх проблемах і перерживаннях і що я не маю так на  цьому висіти. І амбівалентність почуттів щодо цього стану...великого задоволення насправді не приносить. 
все що я зараз хочу робити-це напевно нити. нити як те і се мене так виснажує,що усякі маленькі дрібнички ,яких до сраки багато псують усю картину вцілому.
я за роки 6 що вже так нию у різній ступені ніколи ен усвідомлювала що оце зациклююсь на своїх проблемах
"твій егоїзм у тому,що ти не цікавишся іншими коли у самої проблеми" , а так як я часто іду в себе зі своїми незадоволеннями виходить ,що я часто не зважаю на оточення. зараз я лежу і думаю " хого ви до мене чіпляєтесь ,немає у мене бажання на щирі відверті розмови.одна люб*язність чи то вічливість притримує щоб не гримнути. і от згалуєте про те яка я хороша саме в той період коли я в собі"

*doh* а я вже так довго було не опинялась в цьому стані. з місяць може...чи кілька. бо я не пам*ятаю коли відчувала цю шкарлупу навколо вебе,цю вуаль напівпрозору.
вона мені не подобається
я хочу відчувати сонячні промені на пряму.

навіщо я так ускладнюю собі життя,що за такий важкий спосіб пізнання?що я роблю не так,що періодично повертаюсь до цього?
я хочу жити простіше,думати легше,ма*ятати хороше,не думати про погане


З.И.: треба б взяти за правило виписувати не тільки погані відчуття,а і хороші. зрештою їх дуже багато також 


Открыть

23:04


хєрить те,що зараз 23:05, а я у мене в голові усе крім мотивації вивчити на завтра перфоративні дуоденальні виразки і виразкові кровотечі. 
тягну їх як кота за яйця.
гррррррррр.
й навколо ж стільки усього цікаво на що хочеться відволіктись! і блін тягнеться ж вже цей вечір цілу вічність,
а через 2 години я буду лежати головою на столі із закритими очима...
треба відкорегувати свій добовий режим бо відчуваю що спати вдень і при цьому лягати о 2 ночі отнюдь не ок.
і як же ж хочеться просто лягти і почитати  книжку про якусь карму/шмарму психологію  і бла бла бла,щоб відволіктись від цього напружено-гудячого-дратуючого навколишнього стану.
власне,якщо я не прийду до тями зі своїми внутрішніми бурями- то люди навколо мене будуть здаватись такими самими,а мені якос не хочеться цього(
така-собі сердита
не хочу сама собі срача давати. краще взяти себе в руки
може і вийде,а !?


хочу більше писати про спогади. і про думки. інакше який сенс від електроблогу для вивчення і дослідження самої себе.мало.
виправимось.


Открыть | Комментариев 6

18:57


я не граю на гітарі,коли мені добре,я не прагну пограти на барабанах,коли мені добре,мені не хочеться так малювати чи співати,коли мені добре.
і це доволі таки прикро,з одного боку. А саме з того,що я тільки так даю волю своїм якимось внутрішнім негараздам. Не те,щоб мені не подобалось творче самовираження,але якось прикро за себе,що рушійною силою є не позитивні емоції.
з іншого ж боку саме це і дає мені змогу розвивати себе у творчому плані
Починаю збирати гроші на електрогітару.класики не вистачає для моїх внутрішніх потреб.
За вікном дощ,атмосферно.


Открыть | Комментариев 1

3:49


це таке дивне відчуття,цікаве і захоплююче найголовніше...ти дивишся фотографії знайомого,і вже вкотре,і розумієш собі що щось дуже знайоме в них споглядається...і щось знайоме одночасно приємне і неприємне. і тут такий малюсінькій вибух в голові,коли пазли складаються в картинку і ти вже розумієш що цей знайомий просто жах як схожий на іншого знайомого. І ти аналізуєш шкілтні повпдки першого знайомогоі проводиться анологія з другим. дуже цікаве спостереження що риси характеру і повадки схожі так само,як і риси зовнішності....вражаюче цікаво і захоплююче помічати що зовнішні риси мають подібні внутрішні...і це дає змогу при відсутності інформації з другого боку про внутрішній світ за рахунок приховування дізнатись про інформацію з першої сторони і провесту знову ж таки анологію,транформувати отримані дані і зробити припустимі висновки,і при випадвнні нагоди дивитись вживу чи виправдовцються вони при перенесенні на другий об'єкт...

власне,чим і спробую зайнятись....ось чому я написала першому знайомому. цікавість-така цікавість.)

Tim Minchin...няшка-обояшка. Я ще ге згадувала про нього, тому заношу в історію. Це дуже цікава особа.доволі кумедна,частково загалково,можливо більш правильно сказати "частково незрозуміла" але виклакає чималу цікавість до своєї персони. So you gonna live in paradise with a ten foot cock and a few hundred virgins…©


Открыть

2:33


усе добре,у менез*явилось джерело тепла,трохи далеко,але буду намагатись підтримувати його яскравість ,щою вистачало на прогрівання протягом цього шляху. 
теплий теплий


Открыть

1:51


Я вибрала правильну професію. Мені приємно допомагати тим,кому це потрібно,навіть якщо я не знаю цю людину.А ще більш приємно піклуватись за тих,кого знаєш,кого любиш,хто тобі подобається.Тримати за руку,навіть коли спить,дивитись,як спить,перевіряти чи все впорядку,поправляти ковдру,потурбуватись щоб було зручно,дізнатись про самопочуття,слідкувати за крапельницею,і безліч інших речей.Просидіти біля ліжка цілу ніч приємно,це вираження турботи.

Я вибрала правильну професію.


Открыть | Комментариев 1

22:36


я вже загидила весь твіттер ,тому просто спробую позначити тезами наскільки не такий як завжди був мій сьогоднішній день...
-прибирата квартиру так багато як щ ніколи не прибирала
-переусвідомила свої бажання і проблеми,що собі вибудувала на шляху хо їх здійснення
-все таки знайшла і пройшла пішки дорогу з Контрактової площі до Петрівки (завжди було цікаво як це зробити,і ось нарешті відкинула сумніви і зробила)
-"прогулялась додому" з Михайлівської 16 Б до Героїв Дніпра 30(що в сумі складає з 10 км)
-побачила вулиці,які раніше знати-не знала,бачити-не бачила
-з*їла Роял Чізбургер(враховуючи що я з Мака їм щось "раз на сторіччя" ; і звичайний Чіз смачніший ; але ще здається що Дабл буде смачніший за Роял,100%,але хто смачніший Дабл чи звичайний Чіз-я не пам*ятаю)
-не забила на чистку фільтра з пилососа
-не забила на дасипати кішці корму
-не забила на умити фейс
 
все...
щоб не виснажувати себе морально-виснажила фізично.Тепер лежу на подушці ,що смачно пахне турботою ,відчуттям спокою і захищеності.
 


Открыть

0:37


Так смішно(тобто взагалі не смішно/іронічно-задумливо-засмучено смішно)...
Я повернулась до того ж самого недоуміння як у далекому листопаді місяці..."о боже,що він таке робить?судомно витирає підлогу собою? (сама себе питаю з долею величезного сумніву) хіба це круто?(і сама ж собі відповідаю)та якось не дуже... і дуже дивно,і зовсім не схоже на нормальну людину" отакі були роздуми тоді.
А зараз...я зараз просто. так само,тільки ще гірше.так що і говорити не хочеться.повний конфуз.повний приповний.
 8 місяців...після яких ти прийшов до того,з чого починав!?просто з більшим дагажем знань.просто обурливо.вісім довжелезних місяців які ти наче ходив по лабіринту.спочатку було так круто,вау!оце так місце!туди-сюди!а що тут!а тут?ой,що це?якась неприємна штука...вона мені не подобається...ну нічого,я ж бачила хороші!подумаєш,якась нехороша.і так ходив...циклічно усе повторювалось.і ти почав втомлюватись.і шукати вихід.ходив,ходив,ходив...і знову ходив. блукав там,вивчав дороги,думав що ось там,так,за тим поворотом буде вихід,нарешті ж! але знову не туди,і знову блукав...і тут раптом ти бачиш знайомі стіні,вони нагадують те,з чого усе починалось,ти їх впізнаєш і ти вибираєшся врешті-решт з цього місця!  і так двояко, наче ковток свіжого повітря і одночасно відчуття що ти задихаєшся.ти відчуваєш і піднесення, і тягу на саме дно.і ти з жахом тікаєш від цього лабіринта,ті його стіни,які ти майже досконало вивчв,в яких рухав мізками,розвивав їх,стіни,які як завдавали тобі шкоди,так і допомагали...несешся подалі від цього.
Не можеш,не хочеш туди повертатись,потрібна ізоляція...час.для 
 Треба побути у своїй раковині.обсмоктати усе.бо такий оптиміст як ти,поки гасав по лабіринту не звертав уваги,просто закривав очі на ті капості які він робив,бачив тільки хороше,радів,коли виявлялось що лабіринт йому допомагав. 
 А що тепер? а тепер конфуз.усі капості виповзли на перший план. і так. той час. той час що потрібен та те,щоб утихомирити свій розум,і тверезо бачити хороше,не закриваюси очі на капосне.


Открыть

3:26


ну що ж. нічний Коуьебель це "дуже" весело. не знаю як це буде читатись на свіжу голову.але. 

Все ще прохолодно від моря.

Ну що там,з келих домашнього вина за стлом.так,просто розслабило.сухе,напівсолодке.усе спокійно,млментами весело,моментами сумно(відчувати себе самотньо,ще й на підпитку...фуфуфу)але то таке.тут ти кудись зникаєш з моїм телефоном,з усім до чого я прив'язана,і залишаєш меге з Танюшкою. я звичайно трохи серджусь з цього.бо це для меге не звично відкидати речі до яких я прив'язана...але пройшов певний час,вже іипито пів пляшки вина рожевого,і я вже не думаю про те,що здається хтосб там написав,і ми вже піднялись  на гору,розмовляємо про своє щось,веселе.

Приходиш ти -починаються задушевні розмови,гамагання тпояснити що і чому,а я себе все стримую від поглинання суму.Твнюшка хоче ще вина.ну я як без справи і більш-менш твереза іду за ним. п'яних тіл на набережній все менше(а,комарі блін все кусають і кумають ,поки я пишу...) ну от купила ,іду назад.ловлю якісь погляди,алк так само цілеспрямовано і незалежно іду назад.дійшла,а там все фвлосрфія,підвищені тони,а я все намагаюсь відволікти себе зоряним небом... 

Ідемо у Каліпсо,єдне місце у Кокті де у вечері грають нрмальну живу музику.Танюша п'яненька,оббила лікоть і колінки,поки заклеювала замовила з пива(ну і нпвіщо аж три???) але бог з ним.сіли ,слухаємо.пішли воеи танцювати.попростди їх настунтого тазу танцювати трлхм далі щоб провода випадково не зачепити. а барабанщик з усіх них такий,найцікавіший скадемо так.не так старо виглядає.і обличчя найпоиємніше.я собі хочу по розглядати,а ви мене танцювати тягнете.та не хочу я))але вилягли якимось чином,повільний танець,ну веди-веди.хитось дивиться...а мужик,що палитьсмішний-пузатий,лисуватий і у шкарпетках у сандалях.один був такий трушний у шляпф широкій з бородою брюках і туфлях-любитель року.

І приводите ви якогось дивного хлопця,ім'я якого навіть не згадаю,але він явно був у шоці що ви його притягли. танцювали.пиво він не пив,а шкода,принаймні було б не шкода за те,що ви залишили і не пили.сам він із Хкрсона,зось не зрозумілк із навчанням,спочатку психологічнтй пів року,потім коедитерський...вцвлому винлядає не дуже відповідадьно алк щ чимлсьтаким ,що любить неприв'язаність і чимось творчим,але забагато дивного щоб здаватись поивабливим.діачата бігають туди сюди весь час.він вже пішлв.хвилину я сама,а потім ви пиибігаєте до мене,забираєте ,причому саме забираєте!майже усі келихи недопиті...ще й ьак і залишнні,о боже,впм хочеться пригод прям.ну ідемо на берег,тут повідомлення ВК про море і пляж нудистів,оооо,а там все ок.поки відповідала на ходу ви вжк і скупались ,а я ж теж хочу...одяг долой.так.на заметку. у більш менш люднлюому місці голою я ще не купалась. якийсь мужик пузатий підійшов і почпв з вами говоритиа моя більг чпстковп тверезість не давала мені вилізти з води,бррррр,холожно ж. та каєм вуха чую що жарьи про лезбійські відностни його відігнали і що до меге ідуть з моїм одягомю якось застопокоїло.брррр,на березі щее холодніше.бігом вдягатись.ну і пішли далі.і тут починається "найприємніше"…правильно.треба впвсти і розсіктитсобі вухо майже навпілл і шматочок шкіри на голові зк им же вухом.чорт,геприємно,відчуваю як тобі боляче і трошки,трошечки нервово,сасую малость.серветки,кров і знову серветки,вмовляння піти у медпункті ідемо,потім ви зловили тоанспорт і поїхали,я пішки дійшла до автостанції.а тамзізвонились ,домовились щотя піду додому. трхи лячно о другій ночі у невідомому місті іти. проте і є повна впевненість що усе буде добре.іду собіта самотність змішалась із переживанням за розсічене вухо і власне перебування на вулицях чужого міста. маю надію у вас всебуде добе…

О я вже вдома.сіла нв ліжко,починаю писати...початок оретьої ноч.заходить Євгенія Олеусандрівна,бабуся.питає де дівчата.ой,як же мені важко казати неправду...але маю надію моє,як завжди,безневинне обличчя мені зіграло на користь(врешті-решт провести черет корлод трвку,рослин)ага,я простотраніше пийшла ьдодомиу,втомилась,не така ж гуляка.вони?ні ,що ви,не п'яні...!(от блін,невдетвідчуває щт кажу нет правду!??все одно робити вигляд і стверджувати що до гулюють!)

Усе,наче пішла спати.

Ви там,маю надію справляєтесь.Я,трохи зкумарена  і ,можна сказати ,шокована буду спати на ялівцево-лавандовій подушці.

Маю надію більше не буде таких яскраво червони поді.нехочу.

хочу спокоюьі стабільності. і надійності.і трохи опіки.хорошого в теплого.

І щобце було у всіх. і менше пригод таких .навіть не знаю чи повчальних...трохи негативні....

Отакі пригоди.добре звичайно,що вони оминули меге безпосередньо,алетзнати що вони трапились із не менш близькими людьми ніж ти сам....самую малость тривожно і неприємно...

Добраніч ..боюс думати що принесе цей день вдень...нехай усе буде добе

Я просто хочу бути щасливою,і хочу щоб щасливим були люди,які мені небайдужі.навітб якщо вони,того не знаючи роблять меніі і собі гірше.

Усім розуму і мудрості.

І відсутності похмільного синдрому.


Открыть

4:25


Два дні поспіль я відпочиваю активно на свіжому повітрі що кожного разу думаю про те,як же добре буду спати вночі. І дві ночі поспіль я просто прижахливо сплю.вчора через страшні сни,сьогодні вже через хворе горло.так не має бути.

Открыть

23:51


кумедно помітити лише у кінці дня,що твої труси вдягнуті навиворіт,враховуючи,що пів доби ходиш по дому без штвнів.

а те,що я до останнього відкладала збір речей,скоріш за все пов*язано з тим,що я знову сама вдома,а таким чином,я відтягую час і буду чимось зайнята,і не буду думати про те що сама.


Открыть

23:51


кумедно помітити лише у кінці дня,що твої труси вдягнуті навиворіт,враховуючи,що пів доби ходиш по дому без штвнів.

а те,що я до останнього відкладала збір речей,скоріш за все пов*язано з тим,що я знову сама вдома,а таким чином,я відтягую час і буду чимось зайнята,і не буду думати про те що сама.


Открыть

20:32


класне западло,коли немає мінуса на пісню,яку ти хочеш співати.ага.клас. навіть не так,класні відчуття,коли немає мінуса на пісню,як хочеш співати-розчарування!
восьма вечора...і мала б я вже давно зібрати речі та....:D нічого,зараз піду.як справжній стужент,стужент в усьому,і в зборі речей- все в останню ніч.хаха.

а тепер ще раз пройдемося по моїй відсутності впевненості в собі(ага,тафтологія виходить.ну і хрін з нею)
треба любити себе?так ,треба,але я ненавиджу себе за свою невпевненість у власних силах і можливостях. тому і вимоги до себе великі,а тому якщо знаю що не допрацювала або не знаю,то краще не буду робити. і що ж далі.перед наступним концертом знову підверну якусь ногу і буду сидіти в куточку і спостерігати як і лажають інші і добре роблять свою справу?сидіти і тільки слухати бо не допрацював і не хочеш чути пряму критику?та ну тебе в баню,Кеті...де твоя впевненість?розкутість?оптимізм?якась врештою сила духу пов*язана із впевніністю.? 
навіщо ти була народжена такою вразливою і чуттєвою ,що будь що уникаєш того,що може тебе образити,навіть якщо ще на 90% домисли?
що з тобою сталося? ти якось пала духом,змінилась. ти не ти.ти не така.ти насправді сильна.виховуй це в собі.
ці усі зміни....ти то стаєш сильнішою,але умови в яких ти перебувала протягом понад пів року дуже гнітили тебе.
і як висновок, треба відкинути усе старе,струхнути із себе той пил гніту,очиститись,і тоді можна буде сприйняти той досвід що отримала і відчути себе більш впевнено.до наступного,якогось кардинального життєвого уроку який тебе знову втопче у яму,але знову ж таки зробить міцнішим.

здається я давно вже знала що моє "щастя" лежить на важкому шляху досвіду і помилок.
о Боже,дай мені мудрості.


Открыть

1:04


Відпусти ж нарешті,відпусти. Це тіло,до яконо я звикла,так ,звикла,яке я згадую,щось рідне в очах,якась потрібність.Але це як зибучі піски,засмокують,не дають дихати. Відпусти,відчепить,не тягни у своє сіре,меланхолічне,не тримай біля себе,не намагайся утримати.і в цьому немає ніякого розвитку. Це для жодного не варіант.пусти,мені тяжко.

Открыть

22:52


я просто хочу бути щасливою,тут і зараз.
 

поки вдень куняла в голові щось вимальовувалось накшталт тексту для пісні,ага,вже шкодую що не накидала.можна було б хоч подивитись потім що воно таке,а так,пуф.немає

мені не комфортно.не у своїй такілці.тисне.

в середу весело підвернула ногу.так,як ще ніколи не підвертала,хоча у підлітковому,поки займалась плаванням це була найчастіша "травма". вся така набрякша,місцями синя. вчора вранці навіть стати на неї не могла,та що там стати,поворушити.але чарівні мазючки розворушили її до вечора.

і скоро їхати у Коктебель,ні це добре.

я люблю хвойний ліс,можна навіть змішаний ,можна навіть зі струмоскаим. я не люблю степ,поля.
ліс-так,море,степ,якісь берега усе де сухо-туфта.

знову я сердита :(
не хочу бути незадоволеною.

мені здається чи я вже занадто довго нудю?не здається? усі свої 20 років? дідько.
відчуваю себе....ай ну його
*Guns N' Roses – Dont you cry*


Открыть

0:06


Протягом цілого дня у мене ьув такий жахливий ,наче неконтрольований стан що проявлявся у бажанні спричинити тобі дискомфорт моральний і фізичний,у більшій мірі звичайно моральний...і у перевкршенні у фізичному. Так же хотілось вколоти,вкусити.Знаючи в принципі безневинність і усіх своїх думок і намірів,не схильність до пакості можу припустити що це було підсвідоме бажання віддати те погане що отримала від тебе,усю тю нечисту неправдиву багнюку. І так я протягом усього часу сприймала її несвідомо,свідомо просто не хотіла бачити,так само несвідомо хочу робити щось нехороше тобі. Ну добре,принаймні тепер я маю відповідь звідки були ці агресивні бажання.навіть не знаю,мозок ,ти такий розумний.головне вчасно зрозуміти чому ти щось робиш. Розуміти б ще ,чи знати як розв'язати інші проблемки.

Открыть

22:32


Поки не забула маю занотувати яке це примне відчуття грати наударних.при чому коли ти маєш ще абсолютно мінімальні знання і якісь кілька основних варіантів.але потім ти собі його в процесі комбінуєш фактично навмання і виходить щось таке нечуване і таке захоплююче.Так завжди коли робищ щось і не знаєш чому воно так виходить. |

а і я знову мені не подобається коли я ночую одна вдома.так і не розібралась із цим питанням страху самотності. Може тому і не іду далі? А може все таки не потрібно давати на нього відповідь.ой,Кеті,ну ти ж прекрасно знаєш що поки не розв'яжеш вузлик то клубок буде склалатись з горбиками і чим далі його склаш,тим більше потім треба зулись докласти ,щоб його вирівняти,розгорнути,розв'язати. |

Я би поїхала до Влади,та така виснадена,що тільки лежати і можу.Відіспалась наче ьільш менш після ночі кіно,і серце наче вже теж не вистрибує.Треба по розбирати вранці речі,батьки поїхали,добре що не залишили гармидр,яуий зазвичай залишається після того як щось шукають вдорогу)|

Буду у місті завтра,може нарешті заїду до церкви,бо якось багато усіляких думок,а там приємно пахне,висока стеля і своя атмосфера.і потім набагато більш спокійно|

Шкода що силою думки не можна вмить змінити певні речі.і ,хм,зараз більше навіть думаю про речі в житті не своєму,як у інших.пф,ну як завжди .треба розумно зформулювати думки.щоб воно все таки сталось.|

і ось вже майже кінець 22 числа,26-го КРОК,а тести вчаться страх як повільно.буду сподіватись на те що зорова пам'ять,і ще якась буде добре відтворювати прочитане.завтра увечері гуляти,в понелілок вокал,вівторок увечері лекція в університеті а в середу вже і тести.а якось ніякого бажання і наснаги.|

І взагалі,пішла шукати корвалол.| вчи тести ,дурко,давай! і не будь такою жалюгідною,хоче щоб її жаліли і обіймали...іди вже.


Открыть

21:50


напевно колись було дуже модні статуси вк,особливо типу в активнному пошуку. і чи то ця мода вийшла,чи то подорослішали люди(більш схольна до уього варіану),але у жодного з 90 % "друзів" я не зустріла. тепер напевно класно приховувати свій "сімейний статус" і взагалі будь що про себе в соцмережах.
І,чорт забий,так неприємно дивитись на себе зі сторони і бачити що взагалі виникає якась думка про те,що зміна якоїсь інформації свого профілю якось допомагає тобі у самореалізації!це на стільки по дурному.навіть не дивлячись на те,що інтернет у 21 сторіччі набув такого обігу.та зараз напевно важче знайти людину якої немає у соц мережах,аніж ту,яка |варіант не знайдено| 
Не люблю,коли мене вітають із днем мед працівника.я ще не мед працівник,а навіть якщо 3 курс це передбачає,я не відчуваю себе працівником. і може мене дратує навіть більше сам факт того,що для оточуючих я маю сприймати/відноситись до цього,як до чогось радісного,як до привітання з днем народження,чи щось накшталт цього. переважна більшість відчуває напевно якось свою приналежність до своєї професії чи діялбності,будь то вчитель,журналіст,письменник,юрист...а у мене так не виходить.я не сприймаю це як свято,ні для себе ні як для когось іншого,у мене не виникає бажання вітати маму з днем вчителя,,тому що це свято-ден вчителя,чи родичів з днем мед працівника,чи друзів ,з цим святом. а день студента?!  
У мене з*являються думки,що можливо таке "негодование" може пройти,якщо я трохи покопаюсь у історії виникнення цих "свят" і тоді мені буде легше їх спрймати,я буду розуміти і усвідомлювати чому. і можливо тому мене і дратують усі ці привітання із професійними святами,бо скоріш за все переважна більшість і не замислюється чому є такі "свята",а є собі і є,окей. Або все одно усе зараз повернеться до мене з тим,що дратуєсь через це,бо сама не знаю.
як було з тим,що не люблю цокатись келихами . і хоч я вже знаю звідки це пішло, і навть роблю це,бо вже не думаю чому і навіщо ,все одно час від часу ловлю себе на думці навіщо.
Мені.так.дискомфортно.
і так потрібна свіжа хвиля.довготривала свіжа хвиля.стежки з цікавими пригодами. більше саморозвитку,менше капканів,перешкод(бкло б добре якби можна було так отримувати досвіт)
щось,що затягне мою увагу і принесе користь. і так,стрибай до мене. я прийму з відкритими руками і обіймами.


Открыть

22:25


аєєєєєє,привіт,напади самотності.знаєте що? маю для вас привабливу пропозицію.яку? а котіться ви під три чорти! 
наааафіг-наааафіг.ваша присутність в моїх думках цікавить мене не більше ніж...навіть не знаю що ще мене може так не зацікавлювати.пошукайте собі інший грунт для свого паразитизму.гедь!я налаштована серйозно.


Открыть | Комментариев 2

22:26


Дилема нічна полягає у тому,що стоїть запитання:закрити вікно,засинати у відеосній тиші і задихатись від нестачі повітря,чи дихати свіжим повітрям і слухати надзвичайно високоінтелекуальні,різнобарвно насичені розмови п'яного бидла,що слухає якусь фігову попсу і репчину,від якого вуха скручуються у трубочку,ще й підспівувати еамагаються.Краще менше повітря-здоровіша нервова система.Які ж ви дурні.

Открыть
Назад | Вперед



Music

твіттер

09112009_1_28_57_11_1_0_Hede020f5e1-__.gif


Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы


Календарь
Август
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Метки

Содержание страницы
ОБОЗ.ua